|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Хлопчики з Фоллз Пенелопа Дуглас АРО Хоукен Трент. Ввічливий. Милий. Такий порядний юнак. Ще й незайманий, наскільки я чула. Хоук ніколи не розважається із дівчатами. Мабуть тому, що Ісус йому заборонив. І ось він будує з себе героя, захищаючи інше дівчисько від мене. Він називає мене агресором. Неадекватною. Безрозсудний. Злочинцем. Нехай кличе як завгодно, я чула слова і гірше. Хоук може спробувати стати між мною та моїми грошима, тільки йому ніколи не доводилося битися за їжу. Для цього у багатого охайного школяра кишка тонка. ХОУК Я здивував її. Ви бачили б її обличчя. Відсутність судимостей, мила, не означає, що мої руки чисті. Просто я вмію не траплятися. Але цього разу, схоже, я зайшов надто далеко. Ми захоплені на місці злочину. Навколо темрява. Приїжджає поліція. Ми не маємо вибору. Ми біжимо по Хай-стріт у пекарню Куїнн, де я проводжу Аро в підпільний бар, про існування якого всі забули десятки років тому. Двері зачинені, копи оточили будівлю, навіть не підозрюючи, що ми в них під носом. На невизначений термін я змушений сховатися у всіх на очах у компанії поганого дівчиська. Жорсткою. Грубий. Брудний. Злодійки та злочинниці. Однак, загубившись з нею серед безлічі порожніх кімнат, я починаю впізнавати Аро з іншого боку. Вона розумна. Відважна. Ласкава. Сексуальна... Все змінюється. Справа в цьому місці. Воно надає якийсь вплив на людей. У Шелбурн-Фоллз існує дурна міська легенда про дзеркала: до них не можна тулитися спиною, адже вони є брамою. А ми свідомо зробили крок у дзеркалі. Плювати на дані окружного архіву. Підпільного бару тут ніколи не було. Це Карнавальна вежа.